Душо моја, прости ми

Душо, мила моја, прости ми, сиве години,
сам по туѓи градови, збирав бол и јадови.
Душо, мила моја, прости ми, сиве години,
белосветски друмови, беа мои другари.

Вечерва, душо моја, твојта мека перница,
верувај, последна ќе биде моја станица.
Доаѓам, вечно мила, со тебе да останам,
маките, душо моја, јас да ги заборавам.

Душо, мила моја, прости ми, сиве години,
твоите солзи горчливи беа мои спомени.
Душо, мила моја, прости ми, сиве години,
тага што ти оставив, долги зими студени.

Вечерва, душо моја, твојта мека перница,
верувај, последна ќе биде моја станица.
Доаѓам, вечно мила, со тебе да останам,
маките, душо моја, јас да ги заборавам.

Dusho, mila moja, prosti mi, sive godini,
sam po tugji gradovi, zbirav bol i jadovi.
Dusho, mila moja, prosti mi, sive godini,
belosvetski drumovi, bea moi drugari.

Vecherva, dusho moja, tvojta meka pernica,
veruvaj, posledna kje bide moja stanica.
Doagjam, vechno mila, so tebe da ostanam,
makite, dusho moja, jas da gi zaboravam.

Dusho, mila moja, prosti mi, sive godini,
tvoite solzi gorchlivi bea moi spomeni.
Dusho, mila moja, prosti mi, sive godini,
taga shto ti ostaviv, dolgi zimi studeni.

Vecherva, dusho moja, tvojta meka pernica,
veruvaj, posledna kje bide moja stanica.
Doagjam, vechno mila, so tebe da ostanam,
makite, dusho moja, jas da gi zaboravam.

Duso, mila moja, prosti mi, sive godini,
sam po tugi gradovi, zbirav bol i jadovi.
Duso, mila moja, prosti mi, sive godini,
belosvetski drumovi, bea moi drugari.

Vecerva, duso moja, tvojta meka pernica,
veruvaj, posledna ke bide moja stanica.
Doagam, vecno mila, so tebe da ostanam,
makite, duso moja, jas da gi zaboravam.

Duso, mila moja, prosti mi, sive godini,
tvoite solzi gorclivi bea moi spomeni.
Duso, mila moja, prosti mi, sive godini,
taga sto ti ostaviv, dolgi zimi studeni.

Vecerva, duso moja, tvojta meka pernica,
veruvaj, posledna ke bide moja stanica.
Doagam, vecno mila, so tebe da ostanam,
makite, duso moja, jas da gi zaboravam.

Wybacz mi, skarbie mój miły, te chmurne lata,
samotnie w obcych miastach cierpiałem ból i niedolę.
Wybacz mi, skarbie mój miły, te chmurne lata,
drogi obcego świata były mi druhami.

Dziś wieczór, skarbie mój, twa miękka poduszka,
uwierz, ostatnią mą będzie przystanią.
Przybywam, by zostać z tobą po wsze czasy,
by męki, skarbie mój, zapomnieć.

Wybacz mi, skarbie mój miły, te chmurne lata,
twoje łzy gorzkim były mi wspomnieniem.
Wybacz mi, skarbie mój miły, te chmurne lata,
że ci smutek zostawiłem na długie chłodne zimy.

Dziś wieczór, skarbie mój, twa miękka poduszka,
uwierz, ostatnią mą będzie przystanią.
Przybywam, by zostać z tobą po wsze czasy,
by męki, skarbie mój, zapomnieć.